Музично-естетичне виховання посідає важливе місце у формування особистості дитини. Займаючись музикою, образотворчим мистецтвом чи іншим видом творчості, дитина приділяє даному заняттю більше уваги, аніж розвагам, які притаманні більшості дітей. Якщо змалечку дитина почала розвивати здібності до музики (в чому посприяли батьки), то вона має шанс удосконалювати їх в подальшому житті. А в цьому головними постановниками повинні бути батьки та педагоги, які дають їй шлях у майбутнє.
Формування музичної культури гуртківців є головним завданням сучасної музичної педагогіки. Формуванню музичної культури сприяє наявність музичного виховання у дітей. Музика має сприйматися як живе й захоплююче мистецтво, тому таким же живим і захоплюючим має бути навчання.
Музика є одним із наймогутніших засобів виховання, який надає естетичного забарвлення духовному життю людини. “Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду від неї, — писав В.О. Сухомлинський.
Ці слова видатного педагога-гуманіста конкретизують його думку про музичне виховання, як першооснову у вихованні людини.
Ефективність музичного виховання і особливо виховання значною мірою залежить від особистості педагога, його світогляду і професійної підготовки, педагогічного таланту і майстерності, багатства інтелекту і душевної чуйності, громадянської позиції.
Природа музичного мистецтва пов’язана як з духовним як з трудовим так і з духовним життям народу. Саме через музичне мистецтво дитина залучається до музичної спадщини рідного краю.
Через те, що музика захоплює такі ранні сфери психіки людини як сенсорика, моторика, емоції тощо, вплив музики на психічний розвиток людини в цілому дуже суттєвий.
Значення музики як виду мистецтва пояснюється насамперед її звичайною здатністю відображати переживання людей в різні моменти життя. Радіють люди — лунають урочисті й радісні звуки музики; співає солдат у поході — пісня створює особливий бадьорий настрій, організовує крок; мати тужить за сином, який уже ніколи не вернеться, — сумними звуками виливається горе. Музика супроводжує людину все життя.
Музичне виховання — це цілеспрямоване формування особистості дитини дією музичного мистецтва, формування інтересів, потреб здібностей, естетичного ставлення до музики. Гуртківець успішно працює в різних видах музичної діяльності, коли враховуються його індивідуальні особливості, вікові можливості. Музичний розвиток — це результат формування учня в процесі активної музичної діяльності. Певне значення мають індивідуальні особливості кожного вихованця.
Музичний розвиток відбудеться у сферах:
– емоцій – від імпульсивних відгуків на найпростіші музичні явища до більш виражених і різноманітних емоційних реакцій;
– відчуття, сприймання і слуху – від окремих розрізнень музичних звуків до цілісного, усвідомлення й активного сприймання музики, до диференціювання висоти звуку, ритму, тембру, динаміки;
– вияву ставлень – від нестійкого захоплення до стійких зацікавлень, потреб, до перших проявів музичного смаку;
– виконавської діяльності – від дій, пов’язаних із показом, наслідуванням; до самостійних виражальних і творчих проявів у співі та музично-ритмічному русі.
Музичне виховання і розвиток вимагають правильної організації і цілеспрямованого навчання. Навчання музики – виховний процес, в якому дорослий допомагає набути музичного досвіду, елементарних відомостей і навичок, здобути відповідні знання. В свою чергу дитина активно засвоює це. Як і кожне виховання, музичне виховання має свої завдання, мету, методи і прийоми.
Завдання музичного виховання:
1. Виховувати любов та інтерес до музики.
Це завдання вирішується шляхом розвитку музичного сприймання, музичного слуху, які допомагають дитині гостріше відчувати й осмислити зміст почутих творів. Здійснюється виховна дія музики.
2. Збагачувати музичні враження вихованців, ознайомлюючи їх з різними музичними творами.
3. Ознайомлювати учнів з найпростішими музичними поняттями, розвивати навички слухання музики, співу, музично-ритмічного руху, гри на дитячих інструментах.
4. Розвивати емоційну чутливість, сенсорні здібності і лад-висотний слух, відчуття ритму, формулювати співочий голос і виразність рухів. Прищеплювати елементарні співочі та рухові навички, добиваючись простоти, природності й виразності виконання музичних творів.
5. Сприяти виникненню і початковими виявам музичного смаку на основі отриманих вражень і уявлень про музику, формуючи спершу вибірне, а потім оцінне ставлення до музичних творів.
6. Розвивати творчу активність в усіх доступних дітям видах музичної діяльності: відтворенні характерних образів в іграх і хороводах; використанні вивчених танцювальних рухів у нових, самостійно знайдених поєднаннях; імпровізації маленьких пісень, співаночок. Формується самостійність, ініціатива і прагнення застосовувати в повсякденному житті вивчений репертуар, грати на музичних інструментах, співати і танцювати.
Методи і прийоми музичного виховання спрямовані на загальний музично-естетичний розвиток учня. Вони будуються на основі активної взаємодії дорослого і вихованця. В цьому складному педагогічному процесі провідна роль віддається дорослому, який, враховуючи індивідуальні потреби, інтереси і досвід гуртківця, організовує її діяльність. Методи спрямовані на виховання естетичного ставлення до музики, емоційного відгуку, музикальної чутливості, оцінного ставлення, виразного виконання. Все це різні моменти загальної музикальності вихованця, які ще дуже скромні в своїх виявах і видозмінюються залежно від віку. Відповідно мають змінюватися і методи виховання.
Методи виховання різноманітні. Вони залежать від конкретних навчальних завдань, від характеру різних видів музичної діяльності, обстановки, джерела інформації тощо. Точну класифікацію методів дати важко. Тому зупинимося на тих, які в теорії педагогіки вважаються основними:
1. Переконання.
2. Привчання, вправи.
Метод переконання засобами музики.
Розглянемо спершу, як можна застосувати метод переконання, виховуючи учнів засобами музичного мистецтва. Процес виховання в даному разі — безпосереднє спілкування з музикою. Виконання її має бути досить яскравим, темпераментним і виразним. Лише тоді можна викликати в учнів емоційний відгук, естетичні переживання і тим самим досягнути потрібного педагогічного ефекту. Отже, виразне виконання музики є необхідною умовою донесення до слухача особливостей музичного твору.
Щоб виконання було виразним, щирішим і доступним, треба добре знати твір, продумати його зміст, осмислити характер, відчути настрій. Цьому допоможе попереднє знайомство в процесі багаторазового програвання.
Осмислене виконання сильно діє на гуртківців, викликаючи в них різні почуття, збагачує враженнями. Вихованець повинен зрозуміти, про що розповідає музика, відчути, які переживання воно викликає й передати своє враження іншим.
Відомо, що естетичні переживання становлять єдність емоційного та свідомого. Тому переконувати треба не лише безпосереднім впливом музики, а й організацією цілеспрямованої уваги, роз’ясненням теми, змісту, виражальних музичних засобів.
Музика – «мова почуттів». Вона хвилює, створює певний настрій і цим самим викликає відповідні думки, змушує мислити. Тому так важливо поясненням, словом підсилити переживання дітей. Слід мати на увазі, що кожен розуміє музику по-своєму.
Метод переконання сприяє розвиткові благородних почуттів, доброго смаку, правильного розуміння виконуваних музичних творів.
Метод привчання, вправи.
Щоб розвинути естетичне ставлення до музики, викликати інтерес до неї, потребу спілкування із звуковими образами, треба навчити дітей активно діяти, уважно слухати, розрізняти і порівнювати характерні особливості звучання, своєрідність ритму, навчити вловлювати нюанси. Ця робота ведеться послідовно – з року в рік, з дня у день. Оволодіння початковими навичками сприймання і виконання збагачує почуття прекрасного, розвиває ініціативу, бажання діяти самостійно.
Привчаючи учнів до естетичного сприймання музики, батьки повинні докласти багато повсякденних зусиль, виявити терпеливість і наполегливість. І якщо дитина візьме «свою скрипку» в руки, це означає, що дорослий ввів у світ музики, у світ думок, почуттів, допомагаючи в майбутньому стати доброю і чутливою, творчо активною людиною. Методи музичного виховання передбачають переконання і систематичні вправи в усіх видах діяльності, які допомагають музичному розвиткові і вихованню гуртківців.
Методи навчання тісно пов’язані з методичними прийомами. Прийом – це частина методу, що виконує допоміжну роль. Прийомів багато, і кожен педагог обирає найефективніші.
Прийоми змінюються залежно від віку учнів. У шкільній дидактиці підкреслюється значення методичних прийомів, які сприяють розвиткові самостійної діяльності. Ці прийоми використовуються також і в слуханні музики, коли дорослий викликає учнів на розмову про музику, і вони висловлюють правильні й цікаві зауваження. Самостійність дітей може виявлятися у виконанні завдань, у пошуку способів розв’язання їх. Доцільні прийоми, спрямовані на розвиток слухового самоконтролю, на оцінку якості виконання іншими дітьми.
Самостійні дії учнів не виключають показу прийомів виконання. Навіть навчаючи дорослих музики, поряд з поясненнями іноді вдаються і до показу окремих прийомів. Тим більше це необхідно в процесі навчання і виховання вихованців середніх груп – допомогти правильно відтворити складну мелодію, порівняти звучання наспівної чи рухливої пісні, показати окремі рухи у танці, характерну особливість у передачі музично-ігрового образу. Принципи, методи, прийоми, завдання, мета складають загальний процес – процес виховання. Дані особливості визначають яким буде музичне виховання, який відбиток воно залишить у свідомості школярів.
Москаленко Л.А.
керівник гуртка
| 
