Навчання співу починаю завжди з невеликих поспівок, інтонацій, що складаються з двох-трьох різновисоких звуків. Поспівки засновані на низхідному русі, це дозволяє, по-перше, зберегти головне резонування, по-друге, високий звук краще відбивається у свідомості, отже, чистіше інтонується. Звук при співі м'який, неголосний, весь час уважно слухаємо себе .
Ось три головні завдання , які стоять перед керівником :
1. Освоєння співочої установки.
2. Освоєння навичок одночасного початку співу і одночасного закінчення співу .
3. Освоєння навичок кантиленного співу.
Всі співочі навички освоюються в процесі музикування, тобто прагнення виразити характер і зміст музики змушують мене і дітей домагатися необхідної якості співочого звуку, освоювати технічні основи співочого процесу.Дуже важливим моментом я вважаю вироблення свідомого і критичного ставлення дітей до свого співу.
Після виконання пісні я запитую у дітей чи правильно вони заспівали , чи сподобалося їм виконання пісні. Свідоме й активне ставлення дітей до роботи на уроці створює атмосферу загальної справи, об'єднує вчителя та учнів, здійснюється співробітництво вчителя і дітей.
У вокальній роботі я дотримуюся наступних принципів:
1. Головним методом вокальної роботи є усне пояснення і показ вчителя і кращих дітей. Показ дітей часто є найбільш ефективним:
а) ніколи не передражнювати дітей, завжди демонструвати їм правильний спів. Всю роботу вести в спокійній і доброзичливій обстановці;
2. Головним критерієм у заняттях є якість звуку і свобода при співі.
3. Співоча робота повинна бути пов'язана з розвитком музичного слуху і музичним розвитком особистості дитини в цілому.
4. Працювати без квапливості, критерій - не кількість, а якість вивченого.
5. На кожному уроці необхідно повторювати вивчений матеріал. Повторення - фундамент для подальшої роботи, дозволяє отримувати задоволення від процесу співу.
6. Щоб краще почути себе - закривати слуховий прохід вказівним пальцем. Це прекрасний спосіб контролю .
У моїй роботі визначальним методом вокальної роботи є фонетичний метод. Перші кроки я робила, спираючись на дослідження ленінградського педагога А.Яковлева (фізіологічні закономірності співочої атаки). До цих пір я використовую запропоновані ним вправи.
Фонетичний метод передбачає хороші знання механізму звукоутворення, знання якості, впливу окремих фанем української і російської мови на гортань, дихальні органи, ротоглотковий канал, знання аккустичних властивостей, положень, укладів, артикуляційних органів при звучанні певних фанем.
Новий твір спочатку завжди показую цілком, максимально виразно, найчастіше сама. Добре познайомити учнів з еталонним виконанням професійних співаків, хорів за допомогою звукозапису.
Показати твори треба так, щоб дитина розуміла, до чого вона повинна прагнути при розучуванні і виконанні. Після показів обов'язково обговорюємо почуте з дітьми: з'ясовуємо як вони зрозуміли зміст пісні , аналізуємо характер музики, більш докладний аналіз проходить в процесі розучування. Учням треба показувати все дуже чітко і точно: і якість звуку, і штрихи, і дихання , і розвиток музичної фрази.
Перед початком розучування твору проставляємо в партитурі всі вимоги до виконання: подих , зняття, динаміку і фразіровку . Заздалегідь продумую всі складнощі твору , визначаю головні моменти розучування .
Головний метод розучування - попередження помилок. Краще зайвий раз правильно показати твір дітям, щоб не допустити невірного співу.
| 
