Завдання керівника пов'язане з загальноестетичним розвитком вихованця, з розширенням його знань у галузі вокального мистецтва, музики та композиторської творчості. Виховання здійснюється в процесі навчання співака професійним навичкам , засвоєння ним спеціальних знань, необхідних для вокально-виконавської діяльності. Виховуючи співака, керівник формує у ньому особистість людини з певною ідейною переконаністю.
Велике значення в роботі з дітьми відводиться активності самих дітей, виховання ініціативи, творчого ставлення до справи. Тема дружби і миру, військова та лірична пісня, побудована на народних інтонаціях, сюжетне полотно, пейзажна лірика: все це сприяє глибокому проникненню дітей у світ прекрасного, пробуджує такі почуття, як доброта, чуйність, які допомагають формуванню людини гуманного, здатного зрозуміти і оцінити душевну красу інших людей.
Методи і прийоми вокальних занять[32, с. 55]:
1. Демонстраційний
2. Ігровий
3. Словесний
4. Метод спостережень
5. Метод вправ
У перший рік навчання не слід співати репертуарні твори, так як це веде за собою зайве навантаження на зв'язки, що приводить до зриву голосу. Протягом року рекомендується займатися тільки технічними вправами. На другому році навчання можна вводити в репертуар різні нескладні твори. Матеріал краще брати із записів зірок естради. Учень повинен навчитися "знімати" голосоведіння з магнітофона. Бажано підібрати мелодію на фортепіано. Текст повинен бути завчений напам'ять.
На третьому році навчання вводять більш складні твори, продовжуючи займатися розвитком техніки голосу, використовуючи вправи. Вихованець повинен розвиватися самостійно, шукати свій репертуар. Проблема репертуару - основна проблема співака-початківця. Від нього залежить стилістичний образ артиста. Педагог не тільки вчить співати, але і допомагає розвиватися, спираючись на основні моральні критерії поняття добра і зла. Такі якості, як доброта, щирість, чарівність, відкритість в поєднанні з майстерністю повинні супроводжувати артиста життя.
Розрізняють чотири основних стадії розвитку дитячого голосу[42, с. 11].
1. 7-10 років - молодший домутаційний вік. Голоси хлопчиків і дівчаток однорідні і майже всі є дискантами. Їм властиво головний резонування, легкий фальцет, при якому вібрують тільки краї голосових зв'язок. Діапазон обмежений звуками до, -ре1. Найбільш зручні звуки ми1.-ля2 . Звук дуже нерівна. Голосні звуки звучать строкато. Завдання керівника - добитися більш рівного звучання голосних звуків протягом невеликого діапазону.
2. 10-13 років - старший домутаційний вік. До 11-ти років в голосах дітей, особливо у хлопчиків, з'являються ознаки грудного звучання. У зв'язку з розвитком грудної клітини більш поглибленим диханням, голос починає звучати більш повно і насичено. Легкі і дзвінкі дисканти мають діапазон до1 .-соль2, альти звучать щільно з відтінком металу і мають діапазон си1 - до2 . У цьому віці в діапазоні дитячих голосів, як і у дорослих, розрізняють три регістри:
- головний;
- змішаний - центральний,
- грудний.
У дівчаток переважає звучання головного регістра, і явної відмінності в тембрі сопрано і альтів не спостерігається. Основну частину діапазону становить центральний регістр. Діапазон голосів деяких дітей може бути ширше, ніж зазначено вище. У предмутаційний період голоси набувають темброву визначеність і характерні індивідуальні риси, властиві дорослому голосу. V дискантів зникає польотність і рухливість. Альти звучать масивніше.
3. 13-15 років - мутаційний (перехідний) період. Він співпадає з періодом статевого дозрівання дітей. Форми мутації протікають по-різному: в одних поступово і непомітно, у інших - більш явно і відчутно (голос зривається під час співу й мови). Тривалість мутаційного періоду може бути різною - від декількох місяців до декількох років. У дітей, які співають до мутаційного періоду, він триває зазвичай швидше і без різких змін голосу. 3 цей період дуже важливо почути початок мутації і при перших її ознаках прийняти запобіжні заходи: частіше слухати голоси дітей і вчасно реагувати на всі зміни голосу. Вокальні вправи, роботу над технікою рекомендується не зупиняти, враховуючи особливості кожного голосу, і працюючи в можливостях діапазону учня. Як показала практика, учні не втрачають техніку виконання.
4. 16-18 років - юнацький вік. Послямутаційний період. Становлення голосу дорослої людини. Важливо дотримуватися "санітарні правила співу, не допускати форсованого звуку, вельми обережно розширювати діапазон. Крикливе спів може завдати великої шкоди ніжним незміцнілим зв'язкам.
Починати розвивати голос потрібно поступово з примарних звуків, зазвичай вони знаходяться в середині діапазону співака, поступово розширюючи вгору і вниз, не вдаючись до зайвих зусиль '1 напрузі, обережно і поступово. Такий метод розширення діапазону визначають як метод концентричного розвитку голосу. Його основоположником був М. І. Глінка.
Для детального ознайомлення з темою Ви можете викачати з сервера.
| 
